Главное меню
фото педучилища

Наші контакти

Наша адреса:

84500 Україна Донецька область, м. Бахмут (Артемівськ), вул. Благовіщенська 43

Наш телефон/факс:

(06274) 2-34-72

Наш e-mail:

artped@ukr.net

РЕКОМЕНДАЦІЇ АБІТУРІЄНТАМ

ДЛЯ ВСТУПНОГО ІСПИТУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ТИПОВІ ЗАВДАННЯ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ 

І. ФОРМА, СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ВСТУПНОГО ІСПИТУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Під час вступу до Комунального закладу «Бахмутський педагогічний коледж» вступники на базі 9 класів складають вступний іспит з української мови (письмово) у формі тестового завдання.

Вступник отримує відповідний бланк відповідей для написання вступного іспиту. На виконання іспиту з української мови встановлено норму часу (в астрономічних годинах) – 1,5 години.

Використання електронних приладів, підручників, навчальних посібників та інших матеріалів під час вступного випробування заборонено.

Загальна кількість завдань в тесті – 33.

Зміст тестових завдань відображає рівень розвитку сучасної української мови, різноманітність синтаксичних конструкцій, лексичну повноту й багатство стилістичних засобів та відповідають нормам літературної мови.

Робота з української мови складається із завдань двох форм:

1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді (№ 1-28). До кожного із завдань наведено чотири або п’ять варіантів відповіді, з яких лише один правильний.

2. Завдання на встановлення відповідності (№ 29-33). До кожного завдання наведено інформацію, позначену цифрами (ліворуч) і буквами (праворуч). Щоб виконати завдання, необхідно встановити відповідність інформації, позначеної цифрами та буквами (утворити «логічні пари»).

іі. Схема оцінювання завдань

1. Завдання з вибором однієї правильної відповіді оцінюється в 0 або 1 бал: 1 бал, якщо вказано правильну відповідь; 0 балів, якщо вказано неправильну відповідь, або вказано більше однієї відповіді, або відповіді не надано.

2. Завдання на встановлення відповідності («логічні пари») оцінюється в 0, 1, 2, 3 або бали: 1 бал за кожну правильно встановлену відповідність («логічну пару»); 0 балів, якщо не вказано жодної правильної логічної пари або відповіді на завдання не надано.

Максимальна кількість балів, яку можна набрати, правильно виконавши всі завдання з української мови, — 48.

ііі. Інструкція щодо виконання та заповнення бланка тесту

  1. Правила виконання зазначені перед завданнями кожної нової форми.
  2. Відповідайте тільки після того, як Ви уважно прочитали та зрозуміли завдання.
  3. Намагайтеся виконати всі завдання.
  4. До бланка записуйте лише правильні, на Вашу думку, відповіді.
  5. Відповіді вписуйте чітко, дотримуючись вимог інструкції до кожної форми завдань.
  6. Якщо Ви неправильно позначили відповідь, можете виправити її, замалювавши попередню позначку та поставивши нову.
  7. Ваш результат залежатиме від загальної кількості правильних відповідей.

IV. ПРОГРАМА

1. Фонетика. Графіка

Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Наголос, наголошені й ненаголошені склади. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Основні випадки чергування у-в, і-й

2. Лексикологія. Фразеологія

Лексикологія як учення про слово. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Застарілі й нові слова (неологізми). Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризми

3. Будова слова. Словотвір

Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах

4. Морфологія.
4.1 Іменник

Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові

4.2 Прикметник

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складена форми)

4.3 Числівник

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості й складені. Типи відмінювання кількісних числівників:Зв'язок числівника з іменником

4.4 Займенник

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Творення й правопис неозначених і заперечних займенників

4.5 Дієслово

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми, види, час дієслів. Словозміна дієслів І та II дієвідміни. Особові та числові форми дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення

4.6 Прислівник

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Написання разом, окремо й через дефіс прислівників і сполучень прислівникового типу

4.7 Службові частини мови

Прийменник як службова частина мови. Правопис прийменників
Сполучник як службова частина мови. Правопис сполучників
Частка як службова частина мови. Правопис часток

5. Синтаксис.
5.1 Словосполучення

Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова

5.2 Речення

Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення

5.2.1 Просте двоскладне речення

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Способи вираження підмета.

5.2.2 Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні

Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Способи вираження означень, додатків, обставин

5.2.3 Односкладні речення

Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена

5.2.4 Ускладнені речення

Однорідні члени речення. Речення зі звертанням. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення. Речення з відокремленими членами.

5.2.5 Складне речення

Типи складних речень за способом зв' язку їх частин: сполучникові й безсполучникові

5.2.5.1 Складносурядне речення

Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв' язки між частинами складносурядного речення

5.2.5.2 Складнопідрядне речення

Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв'язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень

2.5.3 Безсполучникове складне речення

Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями.
Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

5.2.5.4 Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку

Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку

5.3 Способи відтворення чужого мовлення

Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог

7. Орфоепія

Відображення вимови голосних (наголошених і ненаголошених) через фонетичну транскрипцію.
Відображення вимови приголосних звуків
 

8. Орфографія

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Спрощення в групах приголосних. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Позначення чергування приголосних звуків на письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів іншомовного походження. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними частинами мови