Булінг: поради батькам, викладачам та студентам
Згідно з дослідженнями, 24% українських підлітків хоча б раз стикались із цькуванням у навчальних закладах. З них менше половини розповідало про цей досвід батькам, рідним та друзям. Дуже часто булінг призводить до непоправних наслідків, а тому останнім часом у світі активно говорять про те, як зупинити насилля.
Як побороти булінг: інструкція для студентів, батьків та вчителів
Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для підлітків та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.
Що таке булінг та які його причини
Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати підлітка : зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.
Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття до колективу, шантаж та навіть побиття.
“Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно”, – зауважують психологи.
Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
Як відрізнити булінг та сварку між підлітками
Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б’ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.
У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
Як зрозуміти, що вашего підлітка піддають цькуванню
Перше, що треба зрозуміти – юнаки неохоче розповідають про цькування у навчальному закладі , а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.
Якщо ваш підліток стала замкнутим , вигадує приводи, щоб не йти до навчального закладу , перестав вчитись, то поговоріть з ним . Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо підлітка шантажують у навчальному закладі і, він може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.
Якщо цькуванню піддають вашого підлітка , то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що він стала жертвою булінгу.
Розкажіть, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вчителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.
Також не слід у розмові використовувати такі сексистські кліше, як “хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе”, “дівчинка не повинна сама захищатись” та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
Що робити, якщо ти став жертвою булінгу
Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у навчальному закладі , цього не слід соромитись.
Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після навчання, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.
Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.
Якщо цькування перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.
Якщо у навчальному закладі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.
Що робити, якщо ви стали свідком цькування
Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.
Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.
У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.
Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити підлітка, якого ображають. При цьому не слід ображати тих , які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.
Деякі булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі підлітки дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.
Що робити, якщо інших цькуєш ти
Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.
Як допомогти тому, який цькує інших
Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що ті , які булюють інших, потребують допомоги не менше, ніж ті, яких цькують .
Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”. Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопці завжди будуть хлопцями ” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто підлітковіі жарти і цілком природна частина дитинства”.
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Спокійно поясніть підлітку , що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть підлітка зупинити насильство. Скажіть , що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з педагогом , щоб упевнитись — підліток намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях підлітка , якого булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Пам’ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашого підлітка та розлади поведінки.
Попередження та недопущення булінгу
Важливою умовою ефективності роботи працівників психологічної служби є розставлення пріоритетів та цілей: взаєморозуміння, взаємоповага, пріоритет прав людини, толерантність, постійний розвиток, активна життєва позиція, дружня атмосфера, здоровий спосіб життя, людяність, повага до приватного життя, мир, єдина країна.
У статті 6 ЗУ «Про освіту», зокрема, визначено такі засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності:
- людиноцентризм;
- формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також дискримінації за будь – якими ознаками.
Права і обов’язки здобувачів освіти
Здобувачі освіти мають право на:
- повагу людської гідності;
- захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь – яких форм насильства та експлуатації, булінгу, дискримінації за будь – якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;
- отримання соціальних та психолого – педагогічних послуг як особа, яка постраждала від булінгу, стала його свідком або вчинила булінг.
Здобувачі освіти зобов’язані:
- поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;
- відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;
- дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за його наявності);
- повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу стосовно здобувачів освіти, педагогічних працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
Головною метою психологічної служби в закладі є навчання студентів безпечній взаємодії в освітньому процесі. Одним із головних завдань є профілактика булінгу. Важливо, що запобігання цього негативного явища має бути постійним системним процесом.
Булінг (знущання, цькування, залякування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі застосуванням електронних комунікацій, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю.
Існують наступні види булінгу:
Вербальний булінг – словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого – небудь (про зовнішній вигляд, етнічну приналежність, інвалідність, релігію, особливості стилю одягу і т. п.).
Фізичний булінг – агресивне фізичне залякування, яке полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.
Соціальний булінг – соціальне залякування із застосуванням тактики ізоляції, яке припускає, що когось не допускають до участі в роботі групи чи до громадської діяльності.
Кіберзалякування полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень у соціальних мережах.
Типовими ознаками булінгу є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу),спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;
- дисбаланс сил – владний дисбаланс між кривдником і потерпілим (асиметричні відносини), різниця у фізичному розвитку, рівні соціально – психологічної адаптованості, соціальному статусі, стані здоров’я, ментальному розвитку;
- відсутність розкаяння у кривдника.
Причинами виникнення булінгу у міжособистісних взаєминах можуть бути різні чинники, які можна поєднати у чотири групи: особистісні, сімейні, соціальні, оточення (середовище).
Особистісні чинники – це фізичні і психологічні особливості . А саме:
- розлади та порушення в розвитку;
- спосіб поведінки;
- намагання компенсувати невдачі в навчанні, суспільному житті тощо.
Серед сімейних чинників, які визначають агресивну поведінку та можуть призводити до булінгу, слід відокремити:
- брак близьких стосунків у батьків з дитиною та відсутність їхньої уваги до неї;
- слабкий або занадто сильний (авторитарний стиль спілкування) контроль над дитиною;
- гіперопіка (наприклад, коли дитина виходить із сімейного оточення у зовнішній світ, вона нездатна самостійно вирішувати проблеми, не розуміє важливості прийняття інших людей тощо;
- тиск або жорстоке поводження батьків, що призводить до сприйняття дитиною навколишнього світу як постійного джерела загрози;
- домашнє насильство (дитина, що потерпає від домашнього насильства, є не тільки постраждалою, а може стати і кривдником.
Чинники середовища:
- ігнорування проблеми на рівні закладу освіти;
- відсутність цілісної системи щодо створення безпечного освітнього середовища;
- відсутність розроблених алгоритмів, механізмів, політик виявлення та реагування на ситуації насильства, булінгу;
- низький рівень знань учасників освітнього процесу з питань протидії та запобігання насильству, булінгу та низький рівень ідентифікації та самоідентифікації постраждалих;
- використання статево – рольового підходу в освітньому процесі замість гендерного підходу;
- авторитарний стиль навчання.
Виходячи з того, що соціальна структура булінгу складається з трьох елементів: булера, жертви і спостерігача, то, щодо спостерігачів, вчені відзначають їх типові емоції як інтерес, почуття провини і відчуття власного безсилля. Вони бояться бути на місці жертви, не бажають виділятися, цінують свої відносини з лідером, піддаються впливу «сильних світу цього», не вміють співпереживати і співчувати іншим, не мають власної ініціативи, мають жорстоких батьків, найчастіше виховуються у неблагополучних сім’ях й відчули насильство від старших членів родини.
Булери (переслідувачі) мають такі риси як впевненість, імпульсивність, агресивність. Ініціаторами цькування також можуть бути ті, які мріють бути лідерами у навчальній групі, бажають перебувати у центрі уваги, мають високий рівень домагань, не визнають компромісів, мають слабкий рівень самоконтролю.
Жертвами булінгу стають ті, які тривожні, мають низьку самооцінку, невпевнені в собі, лякливі, чутливі, замкнуті, сором’язливі, схильні до депресії і меланхолії, мають негативний досвід життя, страждають від комплексу неповноцінності, не вважають себе значущою частиною цього колективу.
Є три головні ознаки, що допомагають знайти студентів «групи ризику» щодо потрапляння у ситуацію булінгу:
- «певні особливості жертви» – це може бути все, чим дитина відрізняється від інших;
- «множинний процес» – жертви мають безліч проблем: від соціальних негараздів і конфліктів у сім’ї до поганого здоров’я, труднощів комунікації з однолітками;
- «стигматизація» за національними або фізичними особливостями.
У навчальному закладі був складений план заходів, спрямованих на попередження та профілактику булінгу. Були проведені заходи в Акції «16 днів проти насильства» та заходи в рамках Всеукраїнського тижня права. Важливим моментом щодо попередження булінгу є профілактика, яка полягалась у формуванні правосвідомості і правової поведінки у студентів, формування стійкого ставлення до негативних явищ і почуттів. Керівниками груп та психологом були проведені профілактичні бесіди щодо попередження булінгу, жорстокого поводження та насильства в студентському середовищі, вдома і громадських місцях. Вихователь гуртожитку провів бесіди зі студентами про дотримання Правил внутрішнього розпорядку в коледжі, в гуртожитку, а також інструктажі правил поведінки. У навчальному закладі організован механізм звернення для повідомлень про випадки булінгу. Активізувалися органи студентського самоврядування, зокрема, Шкільна служба порозуміння у напрямі профілактики насильства та булінгу. Проведені бесіди – зустрічі студентів з працівниками поліції. Були розроблені та видані пам’ятки «Булінг – це насильство», «Відповідальність за скоєння булінгу». Існує консультативний пункт «Скринька довіри». Розміщена інформація про телефони довіри:
Національна дитяча «гаряча» лінія
0 – 800 – 500 – 225 або 116 – 111
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу
116 – 000
Гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації
116 – 123 або 0 – 800 – 500 – 335
З метою зменшення агресивності у коледжі були проведені тренінги асертивної поведінки (асертивність – це поведінка, що поєднує внутрішню силу і ввічливість до оточуючих, це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси і свою лінію поведінки), «Конфлікти», «Культура спілкування» та інші.
У коледжі було проведено анонімне анкетування щодо обізнаності про поняття «булінг», тестування з метою виявлення проявів насильства та соціальне дослідження наявності референтних груп та відторгнутих у колективах. Також проводилась психодіагностична робота зі студентами щодо виявлення схильності до девіантної поведінки. У результаті цього була спланована корекційна робота щодо подолання егоцентризму у студентів та розвиток у них емпатійних якостей, асертивних та гуманістичних комунікативних здібностей, адекватної самооцінки, самоконтролю та здатності до саморозвитку, критичності мислення, соціальної адаптованості.
Варто пам’ятати, що булінг негативно впливає на психічне здоров’я всіх сторін цього явища, тому психологічна служба повинна надавати необхідну підтримку, психологічну допомогу та супровід усім учасникам освітнього процесу.