Душа тужить, повірити в це неможливо, що так раптово перервалося життя прекрасного педагога, душевної людини, вродливої жінки Погорєлової Лариси Дмитрівни.
Понад 45 років тому доля привела Ларису Дмитрівну в Артемівське педагогічне училище, спочатку як студентку, а потім і як яскравого відданого викладача, що дарувала світло науки майбутнім педагогам 40 років. Вона дуже любила свою професію і досягла у ній досконалості. Корифей, творчий, ініціативний педагог, вона підготувала не одну тисячу фахівців дошкільної та шкільної освіти, сіяла добре і вічне у душі кожного студента. Її студенти – досвідчені вихователі, інструктори фізичного виховання, вчителі фізичної культури, які працюють не тільки в нашому місті, а й далеко за межами Бахмута. Як педагог вона була доброзичливою, вимогливою, толерантною. Її відмінна риса – завжди і в усьому бачити лише позитивне. Вона вміла чуйно, тактовно, з глибоким розумінням вирішити будь-яку проблему своїх студентів, які її дуже любили та поважали. Завжди знаходила підхід до всіх вихованців та їхніх батьків.
Хтось із великих сказав: «Коли помирає людина, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, якою багатою і щедрою була її душа, сутність». Боляче, невимовно боляче говорити і писати ці слова про Ларису Дмитрівну – людину справді неординарну, яскраву, невтомного і самовідданого викладача, доброзичливу колегу. Лариса Дмитрівна була дуже енергійною людиною, великим працелюбом, гарною дружиною, люблячою матір’ю та бабусею. Із болем у серці ми визнаємо, що вже ніколи не одержимо її підтримки, не скористаємося її мудрою порадою.
Колектив Бахмутського педагогічного фахового коледжу висловлює співчуття з приводу передчасної смерті нашого викладача, розділяє скорботу і біль рідних, друзів, колег, студентів – усіх, хто знав і працював з Ларисою Дмитрівною. Також висловлюємо щире, глибоке співчуття родині покійної.
Світла пам’ять про Ларису Дмитрівну завжди буде жити серед рідних, друзів, колег та студентів і залишиться назавжди у наших серцях.
